Марк Морріс
26.02.2022
 

Мерс Каннінгем

У 1939 р. Каннінгем вступив до трупи Мері Вігман, він він відрізнявся від інших танцівників своєю віртуозною технікою. У Каннінгем було своє бачення сучасного танцю, він не розділяв деякі риси танцю Вігман, особливо те значення, яке німецька танцівниця надавала зв'язку душі і тіла, вважаючи, що рух повинен виражати «внутрішнє Я». Разом із композитором Джоном Кейджем Каннінгем вірив, що сучасний танець надто покладається на окремих особистостей і надто багато запозичує у літератури. Як і Кейдж, Каннінгем став використовувати в хореографії так званий «випадковий метод» (вирішуючи, яку структуру танцю вибрати, за допомогою жеребкування, наприклад, гральних кісток). Це, як він вважав, при складанні композицій дозволяло позбутися сюжету і стереотипних рішень, що диктуються несвідомим «натхненням», і замінити їх на «об'єктивний» і водночас допускаючий випадок методом.
З початку, 1940-х рр., фрагментарність була ключовою характеристикою робіт Каннінгема. У його танці різні частини тіла рухалися ніби незалежно одна від одної, що створювало труднощі для виконавців. Перехід між окремими рухами був різким, розривним, що порушував плинність і ритм, викликав подив. Глядачів вражало також, як незвично Каннінгем використав простір сцени і те, що в його танці рухи не були пов'язані з музикою.

 

 
 

 

У 1991 р. він почав використовувати у своїй хореографії комп'ютер, саме програму під назвою «LifeForms» («Форми життя»). У цих програмах користувачі можуть пожвавлювати фігуру і, задаючи певні параметри, створювати танець. Нова техніка тільки посилила властиву Каннінгему тенденцію вигадувати «неприродні» рухи. Деякі його рухи — наприклад, згинання рук у протиритмі зі згинанням ніг — типові рухи, породжені комп'ютером. У хореографічній композиції "Beach Birds for Camera" (1991) фрагментованість тіла, жорсткі, дивні незграбні рухи рук і ніг видають вплив комп'ютерної програми. Інша хореографічна робота, BIPED (1999), використовує техніку зупиненого руху. Камера ловить рух сенсорів, закріплених на тілі танцюристів, і переводить його в цифрове зображення, яке передається на встановлений на сцені екран.


Каннінгем використовував нові технології, щоб розширити спектр рухів людини та можливості її координації. Від танцюристів це потребує значних зусиль, зміни їх «природних» способів рухатися. Танцюристи трупи Каннінгема хіба що «переписують» закони людської координації. Його роботи часто критикувалися за їхню нібито чисту формальність і навіть відсутність гуманізму. Проте його об'єктивність далека від порожнього формалізму і має на меті боротьбу з культурними стереотипами.


Танцювальна трупа Мерса Каннінгема (Merce Cunningham Dance Company). 2 роботи відомого революціонера сучасної хореографії Мерса Каннінгема Biped (1999) та Pond Way (1998) на музику Гевіна Брайарса (Gavin Bryars) та Браяна Іно (Brian Eno).


Хореографічна робота, Biped (1999), використовує техніку зупиненого руху. Камера ловить рух сенсорів, закріплених на тілі танцюристів, і переводить їх у цифрове зображення, що передається на встановлений на сцені екран. Каннінгем відкриває перед публікою видовище, в якому віртуальний танець виконується одночасно з живим.