Ярослав Кайнар про Contemporary Dance Festival і про танцюристів, які не знають, навіщо вони цим займаються...

Хочу поділитися своєю думкою та враженнями про Contemporary Dance Festival, який я відвідав 1 вересня 2012 року у Київському Гольф клубі. Почну із того, що такого масштабу захід в Україні проводиться вперше. Дуже тішила атмосфера, бо в одному місці зібралося багато танцюристів з усієї України. Було приємно бачити знайомі обличчя та поспілкуватися. Все проходило дуже активно.

Перший клас від Хуго Кортеса дуже сподобався. Він спочатку давав розігрів і я був приємно вражений тим, що розігрів складався з партеру, тобто того, що у нас у школі викладається щодня. Танцювальна зв'язка була цікава, без будь-яких наворотів і знову ж таки, для мене все трохи передбачувано - великі ронди з однієї ноги і, звичайно ж, обертання.

Наступний клас був від Менді Монтенез, для мене це було щось не те, може вона сильніше і цікавіше зв'язку залишила на потім, але цього залишилося не відомим, оскільки другий клас вона не давала.

Джейсон Бейтел позитивна людина, дуже харизматична та артистична. Його хореографія мені здалася ну дуже вже youtub-івською і мені здається, він міг дати і щось краще. Сумно було те, що коли він попросив народ зробити шене з переходом на другий гранд позиції не всі з цим впоралися. Ну і на завершення класів був Мішель Оліве. З першого моменту було видно, що має великий багаж знань. На початку класу дав дуже цікавий невеликий урок модерн джазу, навіть можна сказати розігрівальну комбінацію, яку хотілося б вивчити, але нею ми пройшлися дуже швидко, і приступили до хореографії.

Танцювальна зв'язка була музичною, цікавою і навіть коли вже не було сил, все одно виходив і з кожним разом отримував задоволення від танцю. Дуже засмутила картина, що в Україні в Україні дуже мало танцівників такого рівня. Подивившись із боку на всіх, хто там був, я зрозумів, що наш народ у масі сліпий і безграмотний. Ніхто не звик працювати на повну силу. Дуже було цікаво спостерігати за людьми в момент імпровізації, дуже багатьом хлопцям навіть складно було зробити крок, а інші навпаки щось таке корчили, що в мене викликало одночасно і сміх і смуток.

Ніхто не займається своїм розвитком, і більшість навіть не розуміє, навіщо їм танець. Усім, здається, якщо я побував на класах і вивчив 4 зв'язки, то я тепер можу поїхати до себе в місто і всім показувати диплом.

Для мене навпаки - це ще більший поштовх щоб розвиватися, тому що чим ми гірші за них. І хочу сказати, що і в Україні є викладачі не гірші за зарубіжні, у яких є чому повчитися. А в нас у країні міркують так: "о, я бачив його по ТБ, піду до нього на клас потанцюю, сфоткаюся, може і цілим і неушкодженим залишусь". А той факт, що він не знає нічого з теорії і не може зліпити два слова, щоб пояснити, - то це в порядку речей, "його ж на ТБ показали", значить він крутий.

Про це можна ще багато і багато писати та говорити. Але все ж повернуся до заходу. Спасибі велике організаторам, тому що організувати таку махину дуже складно, окреме спасибі хореографам, які залишили в пам'яті гарні емоції, враження, крепатуру та новий поштовх для власного розвитку!