Елвін Ейлі та Alvin Ailey American Dance Theater (AAADT)

Елвін Ейлі народився в Роджерсі 5 січня 1931 року, штат Техас, єдина дитина батьків - вихідців з робітничого класу, які розлучилися, коли Елвін Ейлі було 2 роки. У 1942 році він переїжджає з матір'ю до Лос Анджелеса. Несміливий і сором'язливий від природи Елвін Ейлі несподівано починає займатися танцями за порадою однокласника з вищої школи, який привів його до студії танцю Лестера Хортона (Lester Horton's Hollywood studio) в 1949. Елвін Ейлі поринув у навчання та розвиток свого власного стилю танцю зв'язку його атлетичним додаванням. У 1954 році він переїжджає до Нью-Йорка зі своєю партнеркою Carmen De Lavallade для участі в Бродвейському спектаклі «Будинок Квітів». Успішні виступи та навчання у видатного хореографів та танцюристів Martha Graham, Doris Humphrey, Charles Weidman та Karel Shook призвело Елвіна Ейлі до створення своєї власної танцювально-театральної компанії у 1958 році.

Alvin Ailey American Dance Theater (AAADT) розпочався як репертуарна компанія у складі 7 танцюристів, що присвятила свою діяльність як сучасній танцювальній класиці, так і новим роботам, створеним Е.Е. та іншими молодими хореографами. Захоплені відгуки критиків про перші концерти компанії у 1958-1960 роках ознаменували початок нової ери у танцювальних виступах, присвячених афро-американській темі.

Дія "Blues Suite" (1958) відбувається навколо дешевого бару, існування якого сповнене відчаю та веселощів життя на межі бідності на Півдні Америки. Джека Коула та балетні підтримки. Прем'єрне виконання "Revelations" (1960) одразу прославило танцювальну компанію Елвіна Ейлі як першого інтерпретатора Афро-американського досвіду. Взявши в якості музичної основи серію вибраних спірічуелс та госпелс, оброблених Brother John Sellers, "Revelations" зображала серію негритянських релігійних обрядів, включаючи багату скульптурними образами групову молитву ("I've Been Buked"), церемонію ритуального хрещення (" "), момент причастя ("I Wanna Be Ready"), дме довіри та підтримки для священика і парафіянина ("Fix Me, Jesus"), і фінал - урочистий спів євангелії ("Rocka My Soul in the Bosom of Abraham.")

Декілька танців Елвіна Ейлі встановили прецедент в американському танці. "Feast of Ashes" (1962), створений для компанії Harkness Ballet, визнаний першою успішною постановкою балету "на пуантах" у стилі modern. У 1966 Елвін Ейлі брав участь у постановці Samuel Barber "Antony and Cleopatra." для інавгурації в Лінкольн Центрі для New York Metropolitan Opera. У 1970 році він створив балет "The River" для American Ballet Theatre. Поставлений за оригінальним сценарієм Дюка Еллінгтона, цей балет переконливо підняв рівень театрального джаз-танцю та балетної техніки. У 1971 Е.Е. зробив постановку хореографії для рок-опери Леонарда Бернстайна «Mass», якою було урочисто відкрито концертну залу Kennedy Center у Вашингтоні. Основні хореографічні постановки Елвіна Ейлі (близько 50 танців) розподілилися між його власною компанією, American Ballet Theater, Joffrey Ballet, Paris Opera Ballet, London Festival Ballet і Royal Danish Ballet. Серед його численних нагород почесний ступінь доктора мистецтв від Princeton University, Bard College, Adelphi University та Cedar Crest College; медаль за зміцнення світу від United Nations, та NAACP Spingarn Medal, in 1976. У 1988 Е.Е. був відзначений президентом США за довічні досягнення у мистецтві.

Декілька танців Елвіна Ейлі встановили прецедент в американському танці. "Feast of Ashes" (1962), створений для компанії Harkness Ballet, визнаний першою успішною постановкою балету "на пуантах" у стилі modern. У 1966 Елвін Ейлі брав участь у постановці Samuel Barber "Antony and Cleopatra." для інавгурації в Лінкольн Центрі для New York Metropolitan Opera. У 1970 році він створив балет "The River" для American Ballet Theatre. Поставлений за оригінальним сценарієм Дюка Еллінгтона, цей балет переконливо підняв рівень театрального джаз-танцю та балетної техніки. У 1971 Е.Е. зробив постановку хореографії для рок-опери Леонарда Бернстайна «Mass», якою було урочисто відкрито концертну залу Kennedy Center у Вашингтоні. Основні хореографічні постановки Елвіна Ейлі (близько 50 танців) розподілилися між його власною компанією, American Ballet Theater, Joffrey Ballet, Paris Opera Ballet, London Festival Ballet і Royal Danish Ballet. Серед його численних нагород почесний ступінь доктора мистецтв від Princeton University, Bard College, Adelphi University та Cedar Crest College; медаль за зміцнення світу від United Nations, та NAACP Spingarn Medal, in 1976. У 1988 Е.Е. був відзначений президентом США за довічні досягнення у мистецтві.

Компанія та репертуар.
На початку свого розвитку компанія Елвіна Ейлі проводила багато часу в дорозі, гастролюючи і показуючи свої постановки величезній кількості людей, які ніколи не бачили танцювальних перформансів. Ця величезна афро-американська аудиторія надавала суттєве джерело підтримки для підприємства Елвіна Ейлі.

Компанія створила собі гідну міжнародну репутацію завдяки серії концертних турів, починаючи з 1962 року у країнах Південно-Східної Азії та Австралії. Цей тур, що спонсується International Exchange Program під кураторством адміністрації Кеннеді, став зразком закордонних виступів колективу. Після цього був тур у Ріо-де-Жанейро (1963), європейський тур (1964), включаючи Лондон, Гамбург, Париж, пригашення на міжнародний фестиваль чорного мистецтва в Дакарі, Сенегал (1966), 16-тижневий європейський тур, включаючи участь у Фестивалі танцю в Амстердамі (1967), візит до Ізраїлю (серпень 1967), тур 9 країн Африки в 1967 році, проспонсований держдепартаментом США, представлення на Фестивалі в Единбурзі в Шотландії в 1968 році.

У 1970 році компанія стала першою американською modern dance company, що гастролювала в СРСР. З 1970 тури компанії стали послом доброї волі для всього світу. Високу оцінку отримала участь компанії в International Dance Festival у Парижі (1970), Другому Далекосхідному турі (1977), Бразильському турі (1978). До 1989 року компанія переглянула 15 млн глядачів у всьому світі.

Активне вивчення історії танцю, різноманітний репертуар компанії, за словами Елвіна Ейлі, послужили «поштовхом для того, щоб зберегти модерний танець, щоб розуміти звідки він прийшов і як він розвиватиметься, і щоб заохочувати участь глядача в цьому процесі». Еклектичний репертуар представлений хореографами, які працювали в різних танцювальних стилях, включаючи балет, джаз-денс, Модерн М. Грім, Хортон і Данхем техніки. Найбільш важливі для компанії роботи з такими хореографами як Donald McKayle's "Rainbow Round My Shoulder" (1959), Talley Beatty's "The Road of the Phoebe Snow" (1959), Anna Sokolow's "Rooms" (1965), Louis Johnson's "Lament 1965), Geoffrey Holder's "Prodigal Prince" (1967), Ulysses Dove's "Vespers" (1986), Judith Jamison's Forgotten Time (1989), і Donald Byrd's "Dance at the Gym" (1991), а також роботи таких як Ted Shawn, Pearl Primus, Katherine Dunham, Joyce Trisler, та Lester Horton. У 1976 році компанія Елвіна Ейлі вшановувала композитора Дюка Еллінгтона 15 постановками на його музику, як визнання його досягнень.

Танцюристи компанії.
Елвін Ейлі заохочував своїх танцюристів давати наповнені індивідуальністю та найвищою емоційністю уявлення – це стратегія, яка дала зірок танцю першої ведичини в Американському сучасному танці. Наповнений енергетикою Judith Jamison спектакль вистава «CRY» (Плач) представив нерозривний зв'язок між танцюючим тілом та досвідом життя чорної жінки в Америці. Створений у 1971 році як подарунок до Дня Народження матері Елвіна Ейлі - Lula Cooper, цей спектакль був з величезним успіхом показаний кількома танцюристами, особливо Donna Wood, Renee Robinson, Sara Yarborough та Nasha Thomas. У 1972 Елвін Ейлі створив елегійне соло "Love Songs" для танцюриста Dudley Williams, відновлене у 1993 році Michael Joy. Танцюрист Gary DeLoatch, який довгий час був солістом трупи, привніс у свої роботи промовисту виразність, особливо в ролі Charlie Parker у виставі "For 'Bird'-- With Love" (Для птиці – з любов'ю) (1984). Величезна кількість талановитих танцюристів вийшли з компанії Елвіна Ейлі такі як Marilyn Banks, Hope Clarke, Carmen DeLavallade, George Faison, Miguel Godreau, Dana Hash, Linda Kent, Desmond Richardson, Kelvin Rotardier, Elizabeth Roxas, Clive Thompson, James Truitte, Andre Sylvia Waters.

Школа танцю та інші досягнення.
У 1969 році Елвіном Ейлі була створена Аlvin Ailey American Dance Center School для навчання студентів історії мистецтва балету та сучасного танцю. Курси, що пропонувалися, включали техніку та історію танцю, музику для танцюристів, танцювальну композицію та театральний дизайн. У 1974 році Sylvia Waters було створено Alvin Ailey Repertory Ensemble - професійний танцювальний колектив, задуманий як міст між навчанням у танцювальній школі та роботою у професійних танцювальних компаніях.

У 1984 році під керівництвом Kelvin Rotardier була створена Alvin Ailey Student Performance Group, яка проводила лекції-покази для студентства. У 1989 році Dance Foundation Inc., організація AAADT і Ailey School, що курирує, ініціювала програму Ailey Camps, спрямовану на «підвищення самооцінки, креативної виразності та навичок критичного мислення в танці».

Успіх цієї програми в Канзас-Сіті призвів до утворення аналогічної програми в Нью-Йорку (1990) та Балтіморі (1992). Елвін Ейлі створив свою компанію, щоб представляти таланти своїх афро-американських колег, хоча компанія ніколи не складалася ексклюзивно з чорних танцівників. Він сказав в інтерв'ю газеті Нью-Йорк Таймз «Я намагаюся показати світу, що ми всі ведемо однакове людське існування і будь-якого кольору наша шкіра. Важлива лише якість нашої роботи». В останньому інтерв'ю, даному перед смертю, Елвін Ейлі прокоментував сутність своєї компанії: «танцюристи ситі, сповнені життя та цікаві» у роботі. "Ми намагаємося створити цілий спектр відчуттів як для танцюристів, так і для глядачів", - говорив Елвін Ейлі, драматично применшуючи дійсний зміст своїх досягнень.

Елвін Ейлі закінчив танцювати в 1965 році і сповільнив хореографічну роботу в 1970 для того, щоб присвятити себе адміністративній та фінансовій діяльності в рамках своєї компанії, що розширюється. Після смерті Елвіна Ейлі Judith Jamison була призначена художнім керівником компанії, працюючи в тісному контакті з репетитором, який тривалий час працював у компанії Masazumi Chaya. У 1992 році компанія нарешті вибралася з економічних труднощів завдяки активній діяльності Dance Foundation Inc.

Незважаючи на те, що Елвін Ейлі дав кілька інтерв'ю протягом свого життя, він був абсолютно прихований у тому, що стосувалося його особистого життя. Він говорив про себе як про «холостяка та бірюка» письменнику John Gruen, навряд чи дозволивши комусь дізнатися про якусь зі сторін свого особистого життя. 1980 року Елвін Ейлі був терміново госпіталізований у зв'язку зі стресовим станом.

Його смерть пішла за тривалою завзятою боротьбою за життя, яке часто виривало Елвіна Ейлі зі світла рампи. Його спадщина для танцювального світу полягає у можливості свободи вибору між балетом, джазовим танцем та соціальними танцями для максимальної виразності сутності людини у русі, необхідної для відповідного театрального моменту.