Аналіз рухів Рудольфа Лабана

Все наше життя відбувається у русі, поки ми рухаємось – ми існуємо. Кожна людина протягом свого життя прагне пізнати всі її основи та грані. Але якщо життя є рух, значить, людське життя має бути пізнане через рух. Знання процесів, яким підпорядковується робота тіла, є основним розуміння процесу руху, бо тілом людина пізнає текстуру і час. Проводячи аналіз рівнів, процесів і цілей руху, ми тим самим пізнаємо навколишній світ у всіх фарбах. Завдяки аналізу рухів людина здатна осягнути природу власного буття, взаємин з іншими людьми, досягти згоди із самим собою, зі своїми потребами та бажаннями, зрозуміти своє місце у цьому світі.

Система аналізу рухів була створена Рудольфом Лабаном, чехословацьким танцівником, хореографом та викладачем, який був наставником багатьох великих зірок сучасного танцю. Р. Лабан досліджував процеси руху як у сучасних та народних танцях, так і у повсякденному житті. Біографія Р. Лабан.

Рудольф Лабан народився 15 грудня 1879 року у місті Братислава, Словаччина. Справжнє прізвище Р. Лабана - Варальяш. У ранній юності Лабан часто мандрував разом із батьком на Близький Схід і в Північну Америку, оскільки його батько був військовим і нерідко змінював місце служби. Ці поїздки стали основою вивчення східної і слов'янської культури. Вивчення різних танців та культур стали фундаментом подальших робіт Р. Лабана. В 1900 Рудольф поїхав до Парижа, де до 1907 проходив навчання в школі витончених мистецтв. Під час навчання у школі він захопився основами танців, драми та дизайну. Спільно зі своєю трупою він виступав у відомому кабарі Мулен Руж під псевдонімом Аттіла де Варалджа, а також був танцівником у балетних трупах знаменитих оперних театрів.

Період навчання в Парижі був насичений подіями у житті молодого танцюриста, адже саме там він розпочав вивчення ритуалів та традицій, пов'язаних із рухом, а також організував експерименти із записами танцю. Крім цього, Рудольф Лабан займався декораціями та театральними костюмами, працював над архітектурою.

У 1910 року у м. Мюнхен, Німеччина, їм було створено школу “вільного танцю”, де Лабан і був керівником. Через кілька років він уже був керівником танцювальних шкіл у Гамбурзі, Цюріху та Нюрнберзі. За часів Першої світової війни Р. Лабан був керівником фестивалю Lago Maggiore, що проводився в селищі Аскона, розташованого в Швейцарії на берегах озера Маджоре (звідки і походить назва фестивалю). Саме під час проведення фестивалю йому прийшла ідея природного танцю, який був би доступний усім, а також ідея створення хорів, що рухаються. Тоді ж він зайнявся проведенням власних досліджень у галузі форми гармонії та простору. Для реалізації цих ідей Лабан вирішив збудувати театр. Будівництво власного театру вдалося Лабану, проте невдовзі театр було зруйновано внаслідок військових дій. У засмучених почуттях, але з незгасним прагненням реалізувати намічені плани, Рудольф Лабан залишає Аскону, залишає всі свої справи в Мюнхені і переїжджає до Цюріха, де також створює власну школу танцю.

Проведення військових дій не стало на заваді при проведенні досліджень природної природи танцю, гармонії простору та ритму та гармонії простору. Лабан по праву міг називатися великим реформатором танцю, який приніс нові фарби класичний балет. У 1920 році Лабан зібрав навколо себе однодумців, які працювали разом з ним у багатьох літніх школах Відня та Мюнхена. Декількома роками пізніше Лабаном та його командою була заснована перша інтернаціональна трупа, що носила назву на честь лідера трупи – “Tanzbuehne Laban” (“Театр Лабана”, інші назви – “Театр автентичного жесту”, “Театр експресивного танцю”).

У період 1919-1923 р. Рудольф Лабан був засновані школи танців у Празі, Римі, Гамбурзі, Відні, Базелі та інших великих містах Європи. Усі школи об'єднувало одне загальне назва – “Школа Лабана”, що саме собою викликало інтерес до навчання у ній. Оскільки творець системи аналізу рухів фізично не міг управляти школами, що у різних містах і країнах, кожної зі шкіл управляли кращі з його учнів. Надалі Лабаном була реалізована в життя ідея створення хорів, що рухаються, а також створені спектаклі "Прометей" і "Фауст", поставлені танцювальні вистави з музичним супроводом і без нього ("Смерть Агамемнона" (1924), "Титан" (1927), " Ніч” (1927), і навіть на класичну музику (“Дон Жуан”, 1925). В 1926 Рудольф Лабан, бажаючи поділитися своїми знаннями з іншими людьми, почав лекторську діяльність. Перші його лекції було організовано США (Нью-Йорк, Лос-Анджелес). У 1927 році Лабаном було засновано першу незалежну спілку, в якій обговорювалися питання освіти та художні питання, встановлювалися стандарти та порушувалися питання, пов'язані з авторським правом у хореографії.

В 1928 Лабан відкрив і запропонував на розгляд унікальний універсальний метод запису танцювальних рухів (див. рис. 1). За допомогою спеціальних значків-позначень фіксувалася тривалість (розмір позначення), амплітуда (за допомогою штрихування) та напрямок руху (форма позначення). Позначення читалися знизу вгору, розташовувалися вертикально. Незважаючи на те, що з моменту створення даного методу пройшло досить багато часу, він не втратив своєї актуальності і на сьогоднішній день і досі використовується багатьма хореографами у своїй роботі.

Рис. 1. – Метод запису танцювальних рухів

Система аналізу рухів Р. Лабана була офіційно визнана Танцювальним конгресом в Ессені в 1928 після виходу в світ книги-бестселера "Запис танцю". У тому ж році Лабаном було створено “Товариство запису танцю”.

Однак, після приходу до влади Адольфа Гітлера, вчення хореографа почало всіляко утискуватися. Так, у 1936 році Р. Лабан організував небачене досі для всієї Німеччини уявлення просто неба, яке мало відбуватися одночасно у всій Німеччині в різних містах країни. Але даному уявленню не судилося статися внаслідок приїзду на одну з репетицій канцлера Третього рейху Йозефа Геббельса, який оголосив про існування на території Німеччини лише одного руху, яким є нацистське вітання, а тому подання має бути заборонено. Ця заборона стала останньою краплею терпіння Лабана, і він вирішив завершити роботу в Німеччині і переїхав до Парижа, де зайнявся читанням лекцій в університеті Сорбонна.

Остання країна, яку відвідав Лабан, стала Англія. Саме тут хореограф знайшов ті необхідні умови для досліджень та експериментів, яких йому так бракувало у нацистській Німеччині. У 1938 році Лабаном було створено Центр мистецтва танцю та Студію мистецтва руху. Основна увага у його дослідженнях приділялася фізіологічному аспекту процесу руху. Він також читав лекції з історії танцю та мистецтва руху. Помер Рудольф Лабан 1958 року в Англії.

Основні ідеї методу. Протягом усього свого життя автор системи аналізу рухів був переконаний, що сучасне індустріальне суспільство знаходиться під впливом позбавлених будь-якого сенсу фізичних обмежень, а танець як елемент танцювально-рухової терапії здатний зняти ці обмеження. Диференціація аспектів руху сприяє глибшому спостереженню та формуванню людського сприйняття. Рух здатний дати людині силу та безстрашність. У цьому Р. Лабана переконався, спостерігаючи за войовничими танцями племен, коли за допомогою танців війни входили в екстаз і підвищували свій рівень агресії. Внаслідок війни впадали в глибокий гіпнотичний стан і були здатні протистояти будь-якому виду болю без серйозних наслідків.

Лабан уклав, що рух безпосередньо впливає на внутрішній стан людини, і те, як людина рухається, відображає її поточний внутрішній стан. Наприклад, якщо людина рухається повільно і недбало, значить, вона відчуває страх. Однак існує і зворотний зв'язок – внутрішній стан людини можна змінити, змінивши рухи. Якщо невпевнена в собі людина розправить плечі, випрямить поставу і почне рухатися широким кроком, у неї з'явиться впевненість у власних силах.

Аналіз рухів людини передбачає знання конкретної мети руху. І тому слід зрозуміти, навіщо людина рухається у принципі. Отже, людина рухається: - Для здійснення будь-якої дії (маючи конкретну мету);
- для експресії (з метою прояву форм відчуття);
- Для розуміння (через отриманий досвід та думки);
- У танці (для вираження невиражених раніше емоцій).

Людина здатна рухатися як свідомо, а й несвідомо. Несвідомі рухи (названі Лабаном “тіньовими”) означають здійснення жестів, про які людина не обізнана, які виконуються без застосування свідомої волі, але при цьому виражають внутрішнє ставлення людини до предмета.

Вивчаючи рухи людини Лабан помітив наявність стійкої архітектури у вертикальній та горизонтальній частинах скелета, а також тривимірність опор при правильному виконанні людиною рухів. Він виявив присутність симетричної структури тіла по відношенню до центру голови та тіла: кожен конкретний орган (рот, ніс тощо) розташований у центрі, тоді як парні органи розташовані симетрично на кожній із сторін людського тіла. Збалансована структура забезпечує людське тіло рівновагу.

Лабан розділяв людське тіло на 3 основні частини. 1. Голова – область розташування органів чуття, що відповідає за психологічну та розумову діяльність; 2. Тулуб – важлива частина тіла, в якій відбуваються всі процеси, пов'язані з травленням, очищенням, репродукційною діяльністю.
3. Кінцівки (ноги та руки) – частина тіла, головним чином відповідальна за рухи та жестикуляцію. Однак переміщення є не єдиною функцією кінцівок.

Так, ноги повертають тіло, стрибають, підтримують баланс, переносять вагу. Руки відмахуються, показують, тримають тощо. Процес аналізу рухів починається з з'ясування наступних основних моментів:
1. Де відбувається рух; 2. Чому відбувається рух; 3. Як відбувається рух; 4. Які існують обмеження руху? Виходячи з цього, можна дійти невтішного висновку про існування чотирьох рухових параметра, якими аналізується рух - час, простір, динаміка і потік. Кожен із параметрів є шкалою з двома полюсами.

Де. Тіло завжди мабуть, воно рухається у просторі. Оскільки рух є зміною, простір має бути побачено як місце змін.

орієнтація. Тіло здатне діяти в межах тривимірного простору, названого Лабаном "кінесферою", що означає частину простору, яка може бути доступна людині. У межах кінефери тіло може займати або незначне місце, або розширитися аж до периферії кінесфери. Дані зміни визначають діапазон модифікованих форм і Лабан визначив основні фактори, що характеризують зміни даних форм:
1. Розмірність - глибина, ширина і висота дають можливість визначення руху, що відбувається вгору-вниз, вправо-вліво або вперед-назад.
2. Наближеність – чинник, що означає місце, у якому стосовно тілу відбувається рух (близько чи далеко). 3. Площини. Лабан виділив три основні площини відповідно до розмірностей: площина паралельно підлозі (“площина столу”), площина паралельно стіні (“площина дверей”) та вертикально витягнута площина (“площина колеса”).
4. Центральний/периферійний напрямок. Розглядається стосовно центру – або рух походить до тіла, або від тіла.
5. Спрямованість простору. Існує два варіанти - або рух спрямований (виготовляється по найкоротшому з шляхів), або ненаправлений (допускається гнучкість і вибирається непрямий шлях).
Аналіз руху Р. Лабана є вкрай точною, але дуже складною системою, правильне виконання якої потребує досить тривалого накопичення спеціальних знань та навичок спостереження.
У розробленій системі основну роль грають два поняття – система форм-зусиль та кінесфера. Для правильного уявлення кінесфери Лабан пропонує представити куб, що охоплює все тіло людини (див. рис. 2). Цей простір буде особистою зоною людини, як би продовженням її тіла. У рамках цього простору людина здійснює всі рухи кінцівками, головою та тулубом. Якщо в особистий простір людини спробує хтось вторгнутися, це миттєво викличе у нього дискомфорт. Залежно від розмірів виділяються три основних типи кінесфер – мала кінесфера (є коло навколо тіла, діаметром з лікоть), середня кінесфера (діаметром у витягнуту руку людини) та велика кінесфера (діаметром з витягнуту ногу). Слід зазначити, що діаметри даних кінесфер не є постійними і залежать від людини і тієї ситуації, в якій він знаходиться. Основна мета методу аналізу рухів у роботі з кінесферами – навчити людину використовувати кожен із діаметрів кінесфер залежно від ситуації, що склалася.

Рис. 2. – Кінесфера

Система "зусиль - форм". У системі аналізу рухів Лабана поняття “зусилля” значить обов'язкове наявність напруженості. Це швидше означає наявність руху та енергії, що виражається у русі. У цьому розглядається якість цього руху. Так, одна людина може підняти руку легко та впевнено, а інша – повільно та з напругою.

Таким чином, рух у системі Лабана означає динамічні властивості процесу руху та співвідношення чотирьох основних фізичних характеристик енергії: свобода протікання, сила потоку, час протікання та спрямованість потоку. При кожному виборі людини на користь тієї чи іншої дії змінюються характеристики енергії, це усвідомлює людина чи ні. Якщо людина привчена до детального самоконтролю, це призведе до уповільнення часу протікання потоку, якщо людина надто самовпевнена, це відіб'ється на силі потоку у бік її збільшення. Навіть найпростіші рухи, такі як ходьба, складаються з динамічних комбінацій зв'язаного та вільного потоку.

Однією з цілей аналізу рухів є усвідомлення особливостей даних характеристик руху та збагачення словника "танцювальних людини". Для цього в процесі аналізу рухів спершу проводиться опрацювання всіх чотирьох параметрів зусилля, після чого дані зусилля розглядаються з урахуванням почуттів і взаємин між ними.

Для аналізу рухів кожна з категорій руху (вага, час, перебіг, простір) є своєрідною темою особистості. Простір означає, наскільки значиму роль грає людина у житті, як і відчуває свій простір і вторгається у простір інших людей. Час – за якого ритму життя людина почувається впевненішим, як може вплинути на існуючий ритм життя. Вага - наскільки добре людина відчуває власну вагу, як вона співвідноситься зі зв'язком із землею і т.д. Течія – наскільки людина може підтримувати певний стиль руху, як може дотримуватися своєї мети.

Для терапевтичних цілей дуже важливо при проведенні аналізу руху звертати увагу на такі моменти:
1. Співвідношення різних параметрів і наявність якостей, що повторюються. Наприклад, рух рук практично завжди починається з руху кистей.
2. Зони, що використовуються, співвідношення і якість. Рух лише в окремих випадках відбувається між плечима.
3. Особливі рухи середньостатичного контексту, співвідношення параметрів.

З'ясувавши дані моменти, терапевт може працювати з ними за допомогою розвитку історії руху та за допомогою асоціацій, продовживши при цьому роботу над диференціацією аналізу руху.